10Сен/15Off

Апеляція в адміністративному судочинстві

Назад

Полтавський окружний адміністративний суд

36039, м. Полтава, вул. Пушкарівська, 9/26

через Диканський районний

адреса

ПОЗИВАЧ:

адреса:

ВІДПОВІДАЧ:

Управління пенсійного фонду України

у Диканському районі

.адреса:

АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА

на постанову Диканського районного суду

Мною до Диканського районного суду подано адміністративний позов про визнання дій відповідача протиправними та зобов’язання суб’єкта владних повноважень нарахувати і виплатити недоплачену 30% надбавку до пенсії як дитині війни та виплачувати її в подальшому, проте суд ……………….. .2015 р. виніс постанову, якою позов задовольнив частково.

Оскільки копія постанови мною було отримано …………………….. 2015 р. , то, відповідно до ч. 2 ст. 186 КАСУ, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання, а відтак строки для оскарження не закінчились.

Вважаю таке судове рішення незаконним та таким що підлягає скасуванню, оскільки суд, визнавши той факт, що відповідач не довів правомірність своїх дій, а суд безпідставно виніс рішення лише про часткове задоволення моїх позовних вимог, дійшовши неправильних висновків щодо відновлення мого гарантованого Конституцією України та визначеного чинним Законом права за минулий період та довічо.

Разом з тим судом порушено норми процесуального права, передбаченого п.3 ч.1 ст. 161 КАСУ, оскільки суд не застосував необхідну норму законодавства, яку, за таких обстави справи, необхідно було застосувати для вирішення спірних правовідносин, тим самим порушив принцип верховенства права, закріплений в статтях 8 Конституції України і КАС України та не застосував приписи Пленуму Верховного суду України, передбачені постановою №9 від 01.11.1996р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», якими визначено, що Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, а тому суд мав би був оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках (за суперечності) застосовувати Конституцію як акт прямої дії.

Суд порушив і проігнорував преюдиціальне рішення Конституційного суду України №26-рп/08 від 27.11.08 по справі №1-37/08 та моє клопотання не застосовувати положення ЗУ №3491-VI від 14.06.11 та постанови КМУ №745, що суперечать Конституції України, чим порушив принцип верховенства права.

Саме тому на підставі вище викладеного вважаю, що суд порушив положення Конституції, передбачені ст. 1, 3, ст. 8, ч.2 ст. 19, ст. 21, 22, 46, 48,56, 64,68, пунктами 1 і 6 ст. 92, ч.1, 2 і 3 ст. 95, та приписи КСУ, оскільки, Конституційний суд України своїми преюдиціальними рішеннями №8-рп/99 від 06.07.99, №5-рп/2002 від 20.03.02, №7-рп/04 від 17.03.04, №20-рп/04 від 01.12.04, №6рп/2007 від 09.07.07 по справі №1-29/2007, №10-рп/2008 від 22.05.08 по справі №1-28/2008 та №26-рп/2008 від 27.11.08 по справі №1-37/08, №19-рп/2010 від 09.09.10 по справі №1-40/2010, підтвердив такі порушення та констатував факти зупинення законами про бюджет України дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» чи внесення змін до неї не інакше як факти порушення Конституції, що унеможливлювали реалізацію мого прав на отримання соціальної надбавки до пенсії, адже згадані вище положення бюджетних законів у т.ч. на 2011 рік, зміни до якого внесені ЗУ №3491-VI від 14.06.11, а розмір підвищення протиправно встановлено п.6 постанови КМУ №745 від 06.07.2011 р., що явно суперечать Конституції з часу їх прийняття, через що при вирішенні спору необхідно було керуватись лише принципом верховенства права і застосовувати положення Конституцію як закону прямої дії та законодавство, що їй не суперечить.

Застосування судом обмеження строку на перерахунок пенсії довічно, підвищеної на 30% надбавку є неправильним, оскільки законом не встановлено, ні строковість, ні обмеження в часі щомісячних пенсійних виплат, що призначені довічно, за умов, визначених ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном, а має визначатись лиш дата, з якої я маю право на перерахунок пенсії, підвищеної на 30% надбавку як дитина війни та виплачуватись довічно з урахуванням проведених виплат.

Крім того, суд проігнорував, положення ч. 2 ст. 46 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та ст. 87 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», відповідно до якої підвищена пенсія з урахуванням 30% надбавки, яка, згідно ч. 2 ст. 46 Конституції України, визначена цим законом, повинна виплачуватись за минулий час без обмеження буд-якими строками, а ще те, що, згідно ст. 56 Конституції, я маю право на відшкодування за рахунок держави в особі відповідача завданої мені протиправними діяннями матеріальної (суму невиплаченої (заборгованої) 30% надбавки до пенсії у повному розмірі ) чи моральної шкоди.

Суд не прийняв мої доводи щодо відновлення мого права, що передбачені ст. 1173 і 1174 ЦК України передбачено, згідно яких шкода, завдана фізичній особі дією чи бездіяльністю органу влади відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.

Разом з тим суд не прийняв до уваги зазначені вище норми матеріального права, адже на підставі ч.1 ст. 99 КАСУ, яка є бланкетною нормою, та інших Законів з врахуванням вказаних вище обставин (підстав) судом можуть бути застосовані інші строки для поновлення строку звернення до адміністративного суду для перерахунку підвищеної на 30% надбавку пенсії відповідно до ст. 6 ЗУ № 2195-ІV від 18.11.04.

Окрім того, згідно ухвали Вищого спеціалізованого суду України від 03.08.2011 р. по справі №6-2498св11, моя необізнанність в законодавстві, а також, замовчуваність відповідача про такі правові аспекти є поважними причинами в разі пропущення строків звернення до суду.

Оскільки, передбачене ст. 95 Конституції України та ст. 7 Закону №2195-ІV від 18.11.04 р., фінансове забезпечення мого права на надбавку до пенсії, яке повинно здійснюватись за рахунок Державного бюджету, що, згідно ч.2 ст. 4 Бюджетного кодексу України, повинен формуватись на підставі актів, які не суперечать Конституції України, було порушено, що підтверджується вище згаданими рішеннями Конституційного Суду України, які для суду є преюдиціальними, то, внаслідок неповного з’ясування судом всіх обставин справи, недоведеність обставин, які суд помилково вважає встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення вище зазначених норм процесуального і матеріального права та принципів судочинства, що призвело до задоволення позовних вимог не у повному обсязі, я вважаю достатніми підставами для скасування такого судового рішення та ухвалення нового.

Окрім того, винесення судом оскаржуваного рішення порушено моє право на справедливий суд та ефективний юридичний захист, що гарантовані Міжнародною Конвенцією з прав людини та Конституцію України.

Враховуючи вище викладене і те, що суд неповно з’ясував усі обставин справи, вважає встановленими нічим не доведені обставини, через що висновки суду не зовсім відповідають обставинам справи та явно свідчать про порушенням зазначених вище норм матеріального і процесуального права, що призвело до не зовсім правильного (не у повному обсязі) вирішення справи, на підставі викладеного вище, рішень Конституційного суду України №8-рп/99 від 06.07.99, №5-рп/2002 від 20.03.02, №7-рп/04 від 17.03.04, №20-рп/04 від 01.12.04, №5-рп/2005 від 22.09.05, №6рп/2007 від 09.07.07 по справі №1-29/2007, №10-рп/2008 від 22.05.08 по справі №1-28/2008 та №26-рп/2008 від 27.11.08 по справі №1-37/08, №19-рп/2010 від 09.09.2010 р. по справі №1-40/2010, постанови Окружного суду м. Києва від 15.06.2009 р. по справі №2/385, частини 2 ст. 3, ст. 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 і ч.2 ст.46 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 87 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», ст. 268, 1173 і 1174 ЦК України, керуючись постановами Пленуму Верховного суду України №9 від 01.11.96 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» та №8 від 13.06.07 «Про незалежність судової влади», положеннями Конституції України як актом прямої дії, що передбачені ч. 2 ст. 3 і 6, ст. 8, 19, 22, 46, 48, 55, 56, 64, 68, 92, 95, 152 та ст. 6, 8, 9, 18, 19, 21, 71, 72, 94, 99, п.2 ст. 100, 102 -107, 159, 162, 167, 185, 186, 195, п.3 ч.1ст. 198, п.2 ч.1 ст. 201 ст. 202, ч.2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПРОШУ СУД:

1. Прийняти апеляційну скаргу на постанову Диканського районного суду від …………………….. 15 по справі № 2-а- ……………………../15 та відкрити апеляційне провадження;

2. Скасувати постанову Диканського районного суду від ……………………… 15 по справі № 2-а- ……….. ………………… / 15, та постановити іншу про задоволення позову у повному обсязі та зобов’язання управління пенсійного фонду України у Диканському районі нарахувати та виплатити мені, як дитині війни невиплачену (заборговану) підвищену на щомісячну 30% надбавку у повному розмірі пенсію відповідно до положень ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та ст. 2 ЗУ «Про прожитковий мінімум», починаючи з 09.07.2007 р. та виплачувати її у повному розмірі довічно з урахуванням проведених виплат.

3. Мої судові витрати за подання скарги стягнути з відповідача.

Додатки:

1. Квитанція про сплату судового збору за подання даної апеляційної скарги;

2. Примірник даної апеляційної скарги для відповідача.

……………………… 2015 р. підпис